Часто чую від дорослих до маленьких дітей такі речі:

– Якщо ти не будеш слухатися, то ми підемо додому.

Або

– Заспокойся! Бо зараз будеш покараний!

Чи інші: якщо…, бо…, тому що …

Як ви думаєте, чи здатна дитинка до тьох років зрозуміти та усвідомити такі причинно-наслідкові зв’язки, якими керуються дорослі?

Дорослі зазвичай думають, що встановлюючи певні умови для дитини, вони її “виховують”, бо по-іншому “буде балувана”. І цей страх “балуваності” керує діями дорослих. Вони починають ставити умови та обмеження. Пояснюють діткам, чому саме вони так роблять. І роблять це з самого малечку. Чи чує такі пояснення дитинка до трьох років?..

А що ж чує малеча в цьому віці?

Три роки – це надзвичайно важливий вік людини! До трьох років закладається фундамент безумовної любові до близьких людей. Тобто любов до мами, папи, бабусі чи дідуся без будь-яких умов. Любов, не зважаючи ні на що. Любов без пояснень. Фундаментальна любов. На ній потім будується весь спектр відносин дитинки з рідними. Цей фундамент має закладатися міцним!

До трьох років дитина ще не розуміє причинно-наслідкових зв’язків дорослого світу. Звичайно, вона вже не буде лізти до вогню, бо колись опеклася там раніше. Мова не про ці причинно-наслідкові зв’язки. А про зв’язки умовно абстрактного світу дорослих, які бачаться дорослими за замовчуванням, а дітьми ще не пізнані. Наприклад, “треба йти швидше, бо запізнимося”. Дорослим тут все зрозуміло. Так, ніби у вогонь не треба сунути свою руку. А дитинці?.. Дитинка до трьох років ще не розуміє, що таке “запізнимося”, і чим воно таке небезпечне, та на що воно впливає. У світі дитинки до трьох років ще немає різниці між минулим, теперішнім та майбутнім. Дитинка живе тут і зараз. Майбутнього у її мозку ще не існує. І вона просто відчуває, що “мама чомусь нервується. Напевно через мене. Я погана.” І починає плакати.. Нікому не хочеться бути “поганим”.

У віці до трьох років діти спілкуються відчуттями! І вони зчитують з дорослих не слова, умовності, причини та наслідки, а емоції та почуття дорослих! В цьому принципова різниця! Дорослі та діти розуміють та відчувають одне й те ж по-різному. При цьому дорослі скоріше “розуміють”, а діти “відчувають”.

Тому умови, які ставлять дорослі “якщо..”, “бо…”, “тому…”, будуть сприйматися дітьми не словами дорослих, а їхніми емоціями, що супроводжують ці слова від дорослих до дітей у цей момент. І коли такими емоціями є гнів, роздратування, розчарування, засмучення, ненависть, ворожість, агресія чи інші, то саме це “чує” дитинка. “Вона мене не любить”, – відчуває дитинка. І від цього лише страждає фундамент безумовної любові дітей до близьких. Він стає тонким. Крихким. Слабким. На ньому потім неможливо будувати міцний будинок тісних щасливих відносин батьків та дітей. Бо у такому фундаменті немає надійного граніту безумовності.

Що ж робити тоді? Як же виховувати дітвору слухняною?

Все просто :) Любити дітей безумовно! Постійно проявляти свою безумовну любов до них. Обіймати їх. Говорити їм про це. Проводити з ними спільно час. Розчинятися в іграх з дітьми :)

А що робити, коли “не слухає”?

Просто заборонити. Без пояснень. Пояснення будуть потім. Після трьох років. Тоді, коли дитинка почне їх розуміти та усвідомлювати. Тоді, коли усвідомлення пояснень буде на міцному безумовному фундаменті “мама мене все одно любить!”. А зараз залиште свої пояснення при собі. Просто забороніть. Переведіть увагу на інше. Обійміть. Візьміть на руки. Погладьте. Скажіть, як сильно ви любите її, і проявіть свою любов усім своїм тілом та щирим чуттєвим посилом до дитинки. І цього зараз буде достатньо.

Саме цим ви закладете міцнючий граніт у фундамент безумовної любові дітей. На ньому потім збудується чудова будівля міцних відносин з близькими. І далі в житті ваших дітей все буде гаразд!

А ще прочитайте обов’язково книгу Масару Ібуки “Після трьох уже пізно”. Там ви знайдете ще багато чого корисного для справжього щастя вашої дітвори :)

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *