2012 року я відвідав Сполучені Штати Америки. Вашингтон та Рочестер. Вивчав там досвід роботи громадських організацій.

Поїздка була досить насичена. Зустрічі, нові знайомства.

Та одна зустріч вразила мене особливо. З дівчиною Стефані. Вона студентка юридичного факультету одного з вузів Рочестера. І вона – інвалід рухового апарату. Пересувається на інвалідному візку.

Ми зустрилися у центрі захисту прав інвалідів. Це теж громадська організація. Там працюють переважно люди з обмеженими можливостями. Організація дуже потужна. Вони мають своїх представників в органах влади різних рівнів. Їх представники домагаються захисту прав інвалідів у суспільному житті всіх Сполучених Штатів.
На своє навчання та проживання разом з мамою Стефані отримала кредит 200 тисяч доларів США. Цим вона прагне втілити у життя свою мрію – стати юристом.

Мене це вразило! Я уявив українського студента-інваліда на візку, який проживає лише з мамою і з таким кредитом… У сьогоднішні реалії України це не вкладається… Це самогубство для студента і його мами…

Я це сказав Стефані. Вона здивувалася і спокійно відповіла:
— Я впевнена в тому, що я цю суму поверну! Держава виступила гарантом за мене перед банком. Тому держава буде зацікалена в тому, щоб я отримала достойну роботу з достойною оплатою праці, яка б дозволила мені повернути цей борг.

Ось на такому рівні є захист державою прав інвалідів у США.
Що ж в Україні?…

Зі Стефані я потоваришував у мережі Facebook. Відтоді я слідкую за її дописами, життям та досягненнями. Для мене вона є надихаючим прикладом мужності.

Вона, до речі, стала переможницею одного з конкурсів краси :)

Щасти тобі, Стефані!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *