Цікаво спостерігати за своїми відчуттями.
Сьогодні під час черговоії пробіжки по трав’яному стадіону попав під дощ. Розпочався він за 10 хвилин до планованого закінчення тренування. Одразу почали включатися внутрішні голоси:

Один:
— та досить вже, навіщо мокнути,
— ці 10 хв вже нічого не вирішують — іди під накриття,
— вже й так потренувався добре, розігрітий, намочишся — простудитися можна…

Другий:
— та це ж лише літній дощ, який не несе нікої загрози,
— під дощ взагалі драйвово бігти — отримую додатковий заряд,
— є план і мета. Дощ — лише зміна зовнішніх умов, яка намагається вибити зі шляху.
Біжучи далі, тренується багато якостей.

Біжу далі, до завершення запланованого!

Переміг другий 🙂

Так і в житті 🙂

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *